покінчати

покінчати: -а́ю, -а́єш, док., перех.

Закінчити багато чого (одне за одним). || Закінчити що-небудь у кілька заходів; у різний час (про всіх чи багатьох).

Игры ⚽ Нужна курсовая?

покінчати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
убити — I = вбити, убивати, вбивати (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), забити, забивати, зарубати, зарубувати, заколоти, зарізати, застрелити, застрелювати, у[в]разити, у[в]ражати, звалити, звалювати, у[в]гробити … Словник синонімів української мови

Словари и энциклопедии на Академике